Єдиний народ

Як у полі безмежні простори

Нерозлучних рясних колосків,

Як у небі, в високому морі,

Відлітають у зграях птахи,

Так в країні, величній і славній,

Вічно плаче єдиний народ:

Чи у радості, в щасті, в коханні,

Чи в безмежному морі негод.

Він єдиний і в горі, і в крові;

Він єдиний в сльозах, і в огні.

Та настане година любові

Крізь негоду й мури кам’яні.                                         2001.