Щось сталося з моїм народом

Щось сталося з моїм народом –

Усі байдужі. В забутті

Наслідують останнім модам,

Не думають про сенс в житті.

Не модно стало бути чемним,

Любити свій квітучий край,

Навчання стало вже даремним –

На нього часу ти не гай!

Не модно стало вже трудитись,

Щоби професію здобуть,

Грошима можна розплатитись –

Перелічити не забудь!

Не модно працювати з душею –

Аби відстав! Аби замовк!

Аби дарма грошей в кишеню:

Робота ж начебто – не вовк!

Не модні жалість і турбота,

Не модне співчуття – ба на:

На вулицях і в переходах

«Дайте на хліб». «А дулю на!»

Не модно думати про інших,

Не модно з ніжністю кохать,

Не модно у калюжах свіжих

Небесне сяйво помічать.

В нас стало модно пить, курити,

Модно наркотики вживать.

А, що родяться хворі діти,

В нас стало модно промовчать.

В нас стало модно вихвалятись

Своїм досягненням пустим,

Але не модно дивуватись

Навколишнім «дивам» простим.

В нас стало модно насміхатись

З людського горя і біди.

А людям просто так всміхатись

Стало не модно, хоч куди!

Не модно, хоч куди, радіти

Природній чарівній красі,

Про сонце й зорі говорити…

Які ж ми модники усі!

Але таким сучасним модам

Наслідувати не хочу я!

Щось сталося з моїм народом.

Чомусь болить душа моя…

2007