Таточку, поглянь у мої очі,

У них бринять нестримні, теплі сльози,

В них те, що моє серце мовить хоче,

Та виразить словами я не в змозі.

Таких, як ти, на світі не буває,

Ти в нас один – опора і підтримка.

З тобою серце біди забуває,

З тобою я завжди твоя дитинка,

Зігріта ласкою, любов’ю, розумінням,

Твоїми щирими батьківськими словами,

Твоїх очей ясним промінням,

Твоїх обійм рідненькими руками.

Твоєю мудрістю, твоєю добротою,

Твоєю відданістю нам, сім’ї і дітям,

Твоєю радістю і щирою журбою

Усе моє життя було зігріте.

І що я не скажу – усе це марно,

Бо почуття в словах не передати,

Вони, як небо безкінечне, гарне,

Як світле сонце. Я люблю тебе, мій тато!

Пробач татусю за усі тривоги,

За твої зморшки, не за віком ранні.

Спасибі за любов, за допомогу,

За співчуття, за всі твої старання.

За все-усе, чого може й не знаю,

Низенько до землі слід уклонитись.

Хай Бог тобі здоров’я прибавляє,

За це я все життя буду молитись.

2013