В очах твоїх вогонь і недовіра,

В тобі сотні яскравих ідей,

А волосся твоє і шкіра

Із запахом тропічних орхідей.

Ти сильна і вперта, мов камінь,

Не знаєш ні страху ні сліз.

Сам Господь своїми руками

Над тобою небо возніс.

Маєш серце палке і гаряче,

Маєш душу ніжну, як цвіт,

А ще маєш ти рідкісну вдачу,

Яка здатна схитнути весь світ.

Маєш норов ти, як у левиці,

Маєш риси лиця чарівні.

Всі на світі імператриці

Не стояли б з тобой нарівні.

Маєш руки тонкі, наче крила,

Маєш очі великі, як світ.

Ти граційна, струнка і грайлива

І легка, як пташиний політ.

Не художник я, просто не вмію

Малювати людей і світи.

Є шедевр лиш один, розумію,—

Це природою створена ти.

Я не скульптор, нема тої сили,

Я б тоді твою постать звела,

Щоб довершена ти і красива,

Як Джоконда, віками жила.

А якби я була музикантом,

То співала б про тебе пісні,

Та таким незрівнянним талантом

Не хвалитися зроду мені.

Лиш словами сказати реально,

Що чарівна ти і неземна,

Що ти сильна, слабка — ідеальна.

І пахнеш квітами ти, як весна!

2006.