Не лишай мене саму

Не лишай мене саму.

Я загину,

Я полину

         В пітьму.

Я загину без тебе одна

В безнадії

Без мрії,

        Що прийде весна.

В безнадії я буду тремтіти,

І лежати,

І мовчати –

        Заснути хотіти.

І лежати у темряві ночі.

І не спати,

Шукати

         У ній твої очі.

І не спати, та бачити сни,

Що вбивають,

Лякають

       Вони.

Не лишай мене одну,

Бо сохнути

І в’янути

        Почну.

Я сохнути, мов лінія, почну

В безнадії,

Без мрії

       Про світлу весну.

В безнадії забуду про все:

Про життя,

Про буття,

       Що кохання несе.

Про життя таке, годі й казати:

В самоті,

В бідноті

      Від нудьги помирати.

В самоті щораз бачити сни,

Що вбивають,

Лякають

      Вони.

Не кажи мені слово «Прощай»

Не прощу, не прощу,

Не пущу

      Так і знай!

Не прощу я нізащо в житті –

Я розтану,

Зостанусь

      Навік в забутті.

Я розтану в пітьмі, як в вогні.

Не лишай

І «прощай»

     Не кажи ти мені.

Не лишай, не кажи, що лишаєш,

Бо тоді ти брехав,

Як казав,

      Що кохаєш.

Хоча … йди і залиш мене в темряві ночі.

І не спатиму я,

І шукатиму в ній твої очі.

2004