Жовтий лист

І тільки лякає шумом,

І тільки день милує зір,

Як жовтий лист єдиним духом

Зірвався з гілки без покір.

І падав тихо та безшумно,

На хвилі вітру щиро ліг,

А вітер ніс його бездумно

Прямісінько на мій поріг.

І стихли звуки мелодійні,

І зникло світло в одну мить,

І, наче лист, я безнадійно

Не хочу — змушена летіть.

І зникла та страшна хвороба,

Що разом з тілом зосталась.

І наче жаль, чи то тривога

За душу жадібно взялась.

І наче плаче хтось нестримно,

І наче кличе хтось мене.

Не холодно, лиш трошки зимно,

І тільки світло чарівне.

Стих вітер. Я стою на місці,

Немов той лист впав на поріг.

І, наче в літньому намисті,

Стихла тривога і жаль стих.

І тільки ніч лякає шумом,

І тільки день милує зір,

І тільки сон верта додому,

Де на порозі лист лежить.

ІІ частина

Думки заповнені красою,

Що навкруги: і тут, і там.

Сльозами змочена й росою

Я віддаюся небесам.

Нехай я буду так далеко

Від лиха і хвороб тяжких,

Як вільна, молода лелека,

Важкі долатиму шляхи.

Я облечу навколо світу,

Я облечу і день, і ніч,

Нехай здорові будуть діти

Й впаде тягар з батьківських пліч.

І навіть вік мене не спинить,

І навіть хвилька, навіть мить,

Та, наче в сні, додому лину,

Де на порозі лист лежить.

ІІІ частина

І, як завжди, у день весняний,

На сміх усім, на подив всім,

Всіма забутий і незваний,

Ховаючись в ранковий дим,

Мов стигла запізніла нива,

Над домом жовтий лист кружля.

І разом з ним осіння злива,

То плачу я, кружляю я.

2002.