Безкрилий птах

У мене в серці велика рана,

Вона мені весь час болить –

А просто правда життя погана,

Якщо так легко надію вбить.

Мені хотілось почати жити,

Злетіти в небо до всіх вершин.

Та в когось вийшло цю мрію вбити,

І всі злетіли, а я – один.

А я один, я – птах безкрилий,

Живу і гину без білих крил,

А хтось украв їх собі на спину

І замість мене увись злетів.

І я дивлюся, як всі літають,

Як сяють в небі розмахи крил…

А моє серце, мов спис, проймають

Розчарування і біль, і гнів.

І безкінечністю вражає небо

І висота його шляхів.

А мені ж тільки крила два треба,

Щоб я розправив їх і злетів!

Нас називали колись птахами,

Як випускали зі шкільних стін.

Якби ж ми знали, що над дахами

Не всі досягнуть своїх вершин!

2006