я плачу не тому, що ти пішов. я плачу не тому, що одинока. тому я плачу, що схолола в серці кров і прірва в ньому виросла глибока.
мовчу я не тому, що слів нема, і що слова ці будуть непочуті. мовчу, бо в серці замела зима, бо всі слова в холодній кризі скуті.
а сльози, наче іній, по щоках течуть-печуть і швидко замерзають. і холодно, і пусто по ночах - твої обійми вже не зігрівають...
і лише темрява так міцно обійма, ховає фарби всі у свій мішок. і тільки тиша - співрозмовниця німа, кричить мені в душі, що ти пішов...
| 