Україна

Україно, рідна мати,

Скільки горя і бід ти пізнала?

Як мені тебе не кохати?

На чужині я б щастя не знала

Без широкого жовтого моря

Колосків пшениченьки рясної,

Без Дніпра, що зродився із горя —

За роки із сльозини гіркої.

На чужині нема степу того,

Що безмежно в очах широчіє.

Нема чистого неба ясного,

Що над степом отим височіє.

Як мені тебе не любити,

Не кохать твої землі прекрасні,

Навесні спів птахів не ловити

Й квітів пахощі незгасні!

Українці, брати, ми — єдині!

І єдина у нас з вами мати —

Була, буде і є рідна нині

Україна єдина назавжди!

2001.