Присипляла мама доньку,
Пестила її долоньки,
Пальчики малесенькі
Гладила легесенько.
Серце мамине, мов річка,
Розлилося, як водичка,
Піснею казковою –
Диво-колисковою.
Доня слухала, дрімала,
Солоденько позіхала,
Носиком малим сопіла
І губками ворушила.
Тихий, ніжний голос мамин
В сонній тиші дивно тане.
В цю нічну годину
Спить її дитина…
08.12.12
|