В очах твоїх
вогонь і недовіра,
В тобі сотні
яскравих ідей,
А волосся твоє і
шкіра
Із запахом
тропічних орхідей.
Ти сильна і
вперта, мов камінь,
Не знаєш ні
страху ні сліз.
Сам Господь
своїми руками
Над тобою небо
возніс.
Маєш серце палке
і гаряче,
Маєш душу ніжну,
як цвіт,
А ще маєш ти
рідкісну вдачу,
Яка здатна
схитнути весь світ.
Маєш норов ти,
як у левиці,
Маєш риси лиця
чарівні.
Всі на світі
імператриці
Не стояли б з
тобой нарівні.
Маєш руки тонкі,
наче крила,
Маєш очі великі,
як світ.
Ти граційна,
струнка і грайлива
І легка, як
пташиний політ.
Не художник я,
просто не вмію
Малювати людей і
світи.
Є шедевр лиш
один, розумію,—
Це природою
створена ти.
Я не скульптор,
нема тої сили,
Я б тоді твою
постать звела,
Щоб довершена ти
і красива,
Як Джоконда,
віками жила.
А якби я була
музикантом,
То співала б про
тебе пісні,
Та таким
незрівнянним талантом
Не хвалитися
зроду мені.
Лиш словами
сказати реально,
Що чарівна ти і
неземна,
Що ти сильна,
слабка — ідеальна.
І пахнеш квітами
ти, як весна!
2006.
|