...

Маленька дівчинка так любить посміхатися,

Так щиро, солодко, яскраво, як сам світ!

І, сміючись, на гойдалці гойдатися,

Даруючи землі безмежний свій привіт.

Її волоссячко розсипалось русявістю

На білі плечики маленьких рученят.

Наповнені моря свободи й радістю

Її великих сірих оченят.

Так дзвінко б’ється те маленьке сердечко.

Й здається ще одна коротка мить –

І це гарненьке ніжне янголяточко,

Немов хмариночка, легесенько злетить!

Коли дивлюся я, як доня усміхається,

Стає так легко, ясно і квітково,

Добріша світ і серце зігрівається

І ллється ритм старої колискової.

Нехай ця мила посмішка яскравиться

В своїй невинності, в дитячій неповторності,

І все найкраще, чисте нехай нею славиться,

Рятуючи від злого, від потворності.

Маленька дівчинка так любо посміхається,

А мам усіх завдання тут святе,

Поки дитя зростає, мріє, грається –

Оберігати світлі посмішки дітей.