Була моя осінь саме така: Мокра, холодна, сіра... Тремтіла від холоду й болю рука І вітру звучала ліра. Навколо розмиті усі кольори, Неначе сумні акварелі. Я просто дивилась кудись догори В холодній своїй постелі. Таке невимовне, таке боязке, Таке обпікаюче горе Лишило мені й по сьогодні гірке В душі відчуття і в горлі. Була моя осінь саме така, Розтала в сирому тумані. І тихо вмирала тоді на руках Віра в життя і в кохання.
Не стало міцної опори, Розтануло світло душі. І тільки немислиме горе І осінь моя на межі...
